Мораль і політика: 5 копійок до загальної дискусії (продовження)
Щоб подолати віддаленість політики від моралі в Україні, слід нівелювати причини такого становища: непідконтрольність влади, пріоритет державних цілей перед правами особистості, перевагу прагматичних міркувань перед системними гарантіями, переважанням традиціоналізму над динамізмом. Необхідно зламати морально-психологічне протиріччя між «бажаним і дійсним», яке склалося в Україні ще у радянську епоху, і зараз ілюструється невідповідністю життєвих реалій програмним засадам Конституції України, орієнтованої на побудову «демократичної, соціальної, правової держави». Названа суперечність породжує іншу: зневіру у політичних ідеалах; конфронтацію народу і влади, яка є небезпідставною: політичний апарат прагне відтіснити «простий люд» від управління, існує «квазіполітика» («Найвдоволеніших громадян має та держава, яка створює ілюзію, наче вони – маленькі королі.» В. Швебель).
Від розуміння коренів проблем слід переходити до формування цілісної програми «оздоровлення усього суспільства». Заходи ми б розподілили за трьома основними, тісно взаємопов’язаними напрямками дії: загальносуспільний; зростання правової свідомості; конкретні громадського-політичні дії.
У першому напрямку передбачається скерування вектора суспільного руху на внутрішню мобілізацію українства, гармонізацію соціального порядку, пошук компромісів. Політикам, які спекулюють на соціокультурних відмінностях між українцями, слід шукати шляхи об’єднання нації. Пересічним громадянам ідею єдності потрібно обґрунтовувати починаючи з морального виховання дітей та молоді. Але навіть за умови роботи з молодим поколінням найкращих, найпрофесійніших педагогів та освітян, які працюють в Україні, моральне виховання не дасть своїх передбачуваних результатів доки існуватимуть такі болючі проблеми, як дитяча бездоглядність, безпритульність, неналежне соціальне забезпечення сімей. Повернувши українських емігрантів, ми повернемо дітям батьків, але це можливо лише створивши здоровий економічно-соціальний клімат у державі.
Державні ЗМІ, які на даний час є тими «виправданими метою» середньовічними засобами, також повинні пропагувати національну ідею і бути партнерами державної політики. Не закликаючи до введення цензури для ЗМІ, наголошуємо на необхідності жорсткішого контролю, усунення проявів ксенофобії, шовінізму, нетерпимості, аморальності.
Другий напрям скеровує суспільні сили на подолання прогалин у політичній, правовій та історичній свідомості українців. Як наглядно показують численні опитування, в українців рівень правової свідомості залишається на доволі низькому рівні. Для того, щоб подолати цей негатив, найперше – усунути «нетверезість» у мисленні: боротьбою з алкоголізмом, наркоманією, комп’ютерними та ігровими залежностями. По-друге, вдосконалити правову систему України, а далі особливої уваги надавати правовому вихованню у школі, просвітницькій роботі серед молоді, роз’яснювальній – напередодні виборів, референдумів, як коментар до важливих політичних подій у країні. До цього ж блоку віднесемо завдання подолати корупцію і зробити судову систему прозорою.
Які б ми запропонували конкретні громадсько-політичні заходи? Найпоширеніший аморальний вчинок українських політиків – недотримання даного слова, передвиборчий популізм. По-суті, політична агітація є тією ж рекламою, лише для окремих кандидатів, партій чи блоків. Якщо існує комітет у справах захисту прав споживачів, який контролює відповідність поданої інформації про товар чи послугу, то доцільним було б існування «Комітету у справах захисту прав виборців» як контрольно-попереджуючого органу громадського впливу. Якщо політик не виконує своєї передвиборної програми і на те немає вагомих причин – він мав би нести відповідальність в адміністративному порядку аж до усунення з посади. В Україні потрібно створити дієвий механізм заміщення народних обранців в органах влади, і загалом ліквідувати прогалини у законодавстві, аби не допускати таких сміхотворних і ганебних явищ, як, зокрема, «політична проституція» (виявилася влітку 2010 року як скандал з «тушками» [7]). До речі, у цьому напрямку діють такі інтернет-проекти, як Владометр vladometr.org та на регіональному рівні — deputat.te.ua.
Потребують ревізії політичні програми партій: українська політика надто «уособлена», електорат обирає конкретну людину, трійку-п’ятірку партійців, уяких вбачає майбутнє країни, замість того, щоб робити вибір на користь тих пріоритетів, які лежать в основі політичної платформи партії. Водночас, прикриваючись яскравими гаслами демократії, до влади в Україні при голосуванні за закритими списками приходять люди некомпетентні і непрофесійні.
Громадськість тримає у пильній увазі події української політики, що дозволяє виявляти прояви неморальності, проступки і злочини політичних діячів. Великим недоліком є те, що закон у нашій державі «не для всіх». Впливові зв’язки допомагають високопоставленим особам уникати кримінальної відповідальності, замовчувати ганебні факти їх поведінки. У світі такі справи набувають широкого розголосу, винних карають і політик, що потрапив в опалу, вже не має шансів відмити темні плями зі своєї репутації.
Для подолання такої глобальної несумісності необхідна мобілізація усього українства, ефективна співпраця політиків і народу, побудована на принципових засадах правового громадянського суспільства. Від усвідомлення проблеми треба переходити до рішучих громадських ініціатив. Про те, що в українському суспільстві знайдуться сили для вирішення означеного питання, я говорю не як патріот своєї країни, а тому, що об’єктивно помічаю справедливий порив до змін, особливо серед своїх ровесників. Молоде покоління не будує марних ілюзій, а бере справу у свої руки.
Список використаних джерел:
1. Юлія Тунік-Чорна, Оксана Зьобро. «Співець політичних абсурдів Андрій Курков: «У нас політику заміняє аморальність»// Високий замок. – 03.12.2010. Режим доступу:
2. Никколо Макиавелли. Государь. Режим доступу:
3. Ярош Б.О., Ярош О.Б. Загальна теорія політики: Навч. посіб. для студ. спец. «Політологія» вищ. навч. закладів. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту Ім. Лесі Українки, 2005,– 240 с.
4. Кость БОНДАРЕНКО. Роздуми про мораль і політику. Режим доступу:
5. Аморальні авторитети сучасної України // Конфлікти і закони. Режим доступу:
6. Михайло Міщенко, Центр Разумкова. Ще раз про моральність у політиці// Українська правда. – 01 червня 2006, 17:24. Режим доступу:
7. Андреас Умланд. «Тушки» і сутінки української представницької демократії // Українська правда. – 16 березня 2010, 10:29. Режим доступу:
16 коментарів
Странно, что такая красивая малышка переймаеться этими вопросами. Тем более на этом сайте.
Не вважайте, що красиві крихітки переймаються виключно особистими проблемами і виключно у соціальних мережах :)
Проте я не бачу серед представників покоління беззаперечних моральних авторитетів! Це покоління навіть без натяку на мораль. Одній частині вона не доступна через безпробудну тупість і небажанням над собою працювати. Інші, які здатні «пізнати» мораль, свідомо її відкидають бо стають неконкурентними у аморальному світі. Замкнуте коло!
Досить цікавою в цьому контексті є думка Сергія Гайдая «оновлення обличь — оновлення падлюк...»
Я розумію, що справедливості немає, але, мабуть, через свою юність, хочу вірити у меритократію і в те, що чесність — найкраща тактика…
А ось наприклад, що по данному питанню думає політтехнолог Д.Раїмов ...«Время идет, все меняется. Все, да только не место молодых людей. Очень много говорят о новой элите, будущем поколении. Но это все „замыливание глаз“. Как появится новый и молодой средний класс, именно те молодые и прогрессивные яппи по-украински?
Есть мнение, что в нашей стране ничего не поменяется еще так где-то лет 10. И причина тому не оранжевая или бело-голубая власть, а поза нынешней молодежи. Именно поза, иначе это положение не назвать. И при чем это поза традиционная — миссионерская. Мы снизу.
У студента есть несколько путей выжить в свои года. Первый, и он самый популярный, это карьера в политической партии или общественной организации (с той же перспективой политической карьеры). Все поголовно хотят стать депутатами. Идя в партию или организацию, молодой человек или девушка гоняет всякие проекты, акции, прислуживает руководству. Цель — чтоб заметили. Так через год нет молодого человечка. Есть молодой „старичек“. Думает категориями архаическими. Участвует только в заседаниях, собраниях, коллегиях и конференциях для таких же, как он. В результате он остается ни с чем и с травмированной психикой. „Относительно целыми“ остаются те, кто пробился до должности…
Второй путь — начать startup. Модный тренд, суть которого проста — открыть что-то свое. Запускают сайты, интернет магазины, проекты. Цель — заработать много и сразу. С уровнем бизнес образования у нас так же, как с пенсиями — низкий и никогда не хватает. В результате за 3 месяца деньги заканчиваться, и наш герой идет просить денег у тех же депутатов. Но депутаты не лохи, на всякую фигню денег не дадут. Да и в принципе они дают лишь на бабушек и благотворительность. Следовательно, хорошая бизнес идея, команда умирает. Навсегда превратившись в планктон…
… Есть те, кто пробиваются. Их мало и они рвут рынок.… Я хочу, чтоб таких проектов было больше.
И третий путь — путь воина. Когда бизнес не строится, в депутаты не берут, студент идет кричать за революции и перевороты. Вот почему просят никогда не бить студентов, не арестовывать их. Им нечего терять.
… Так нет же, нужно делать так, чтоб все начали говорить о революции и переворотах. Уже тошнит от этих разговоров. Стране нужен новый бизнес класс, о котором напишет Forbes.»
Вибачте, якщо зможете.
Ліберальна толерантність в етнічних питаннях як проект МОЄЇ особистої поведінки, принаймі досі, спрацьовувала :)А у великому масштабі, у вашому прикладі ЄС, на її успіх впливають надто багато факторів, не так етичних, як економічних…